Мій Комп'ютер, №2, 14.01.2008
... Що ж стосується «начинки», то в перших передсерійних зразках була встановлена відеокарта GeForce 8400M GS, а в якості процесора - Core 2 Duo T7300. При цьому в якості серійних були заявлені Core 2 Duo T7100 і Mobility Radeon X1700. Погодьтеся, трохи різні конфігурації, які все-таки далеко не у всіх завданнях будуть однаково гарні. Але, забігаючи вперед, скажу, що в кінці кінців в серію пішли ноутбуки з дискретними картками nVidia, а взагалі на даний момент лінійка налічує вісім модифікацій (від R70-A001 до R70-A008) з різними варіантами процесорів Core 2 Duo і відеокарт GeForce 8400 / 8600. З відеокартами взагалі цікава ситуація. Samsung на своєму офіційному сайті і в специфікаціях не пише, яка саме модифікація GeForce встановлюється в ноутбук. Тобто, «циферки» є, а «літери» знайти не вдалося. Тому для нашого ноутбука (версія А001) конфігурацію довелося уточнювати за допомогою утиліти everest.
Утиліта показала трохи шизофренічні дані. Відеокарта була визначена як GeForce 8600 GS, однак відеочіп - як G86, тобто GeForce 8400/8500, у яких є всього по 16 уніфікованих шейдерних блоків (проти 32 у повноцінної GeForce 8600 GT / GTS). Найцікавіше, що про деськтопной GeForce 8600 GS на сайті nVidia ніякої інформації немає, а мобільна версія описана вкрай скупо. Загалом, схоже, що нас в черговий раз вирішили «взяти на арапа», продаючи під більш «крутим» ім'ям свідомо слабкіший продукт. Втім, не все так погано, оскільки менша кількість конвеєрів все-таки робить відеокарту більш економічною, а для ноутбука цей параметр традиційно є одним з найбільш значущих. Ну, і ще, звичайно, радує повноцінна 128-бітна шина пам'яті, а також трохи вищі частоти роботи ядра в 3D-режимі в порівнянні з GeForce 8600M GT. За «папугам» все одно наздогнати не вийде, проте трохи зайвих кадрів в секунду в Unreal Tournament 3 не завадять (так, йде, причому досить добре).
Втім, щось я занадто глибоко вдарився у вивчення нутрощів R70. Давайте все-таки рухатися по порядку. Тобто з упаковки, комплектації і зовнішнього вигляду.
Хто-хто в теремочке живе?
Упаковка у Samsung R70 виявилася цілком стандартною, так і «булочок», на зразок фірмової сумки і / або невеликим зовнішньої мишки, які я свого часу отримав в комплекті з ASUS A3500L, тут немає. Що ж, забігаючи вперед, скажу, що така бідна комплектація коробки компенсується зовсім небідного начинкою самого ноутбука. Але про це ще поговоримо. А поки констатую факт - нічого понад те, що дійсно необхідно для роботи, в комплекті з Samsung R70 не поставляється.
Правда, не можу не згадати одну особливість стандартної батареї акумуляторів для Samsung R70 (5200 міліампер-годин). На ній є п'ятиступінчастий світлодіодний індикатор з кнопочкою, за допомогою якого можна в будь-який момент, не включаючи ноутбук і навіть не підключаючи до нього батарею, подивитися заряд. Дуже зручно.
Ну, і окремо скажу, що в стандартну поставку входить ліцензійна копія Windows Vista Home Premium. А точніше - диск для аварійного відновлення системи з цієї операционкой, все як завжди. Насправді будь-який користувач легального софта знає, що носій - це справа десята. Головне, мати наклеечку з унікальним ключем, а саму систему викачуємо або переписуємо у одного, якщо, звичайно, необхідно зберігати таку копію. У повсякденному ж житті диск для відновлення, мабуть, зручніше. Крім того, в Samsung R70 використана ще й фірмова система відновлення, яка ховає свій вміст в невидимому розділі на жорсткому диску (займає 5 Гб). При бажанні це місце, звичайно, можна «оприбуткувати» і зайняти фільмом, грою, музикою - чим завгодно. Але поки місця вистачає, особисто я видаляти цей розділ не хочу.
Для бажаючих встановити на ноутбук ОС Windows XP ніяких перешкод немає, з офіційного сайту можна завантажити всі необхідні драйвери і версії утиліт. Ось про Linux нічого не скажу, проте один-лінуксоїд з ноутбуком Sony дуже схожою конфігурації встановив собі останній білд Debian, оскільки йому потрібна була хороша підтримка Wi-Fi, реалізована тільки в цьому дистрибутиві. Решта пристрої також працювали нормально ... За винятком моєї флешки з технологією U3. Після підключення брелока Debian чомусь не став впізнавати не тільки емульований завантажувальний розділ (що, в принципі, не страшно), а й основну пам'ять. Втім, це вже питання з розряду «як пропатчити KDE2 під FreeBSD» і до теми сьогоднішнього тесту ніяк не відноситься. 
Зовнішність Samsung R70 вражає навмисною простотою і стильністю. Ну, що сказати, останнім часом стало помітно, що Samsung нарешті таки найняв тямущих промдізайнеров, які можуть намалювати красивий і при цьому цілком функціональний корпус для нового пристрою (правда, це до сих пір не стосується недорогих цифрових фотокамер Samsung).
Так, заздалегідь повинен вас попередити про те, що романтичний білий візерунок і червоне напилення на верхній кришці ноутбука - це результат творчості одного з переможців конкурсу на кращий дизайн ноутбука від Intel (в рамках все того ж Day-X). Такий ексклюзив поки не планується запускати в серію, так що розраховуйте на глянсову чорну поверхню. Про покриття (як нашому, так і серійному) можна сказати дві речі: воно досить мазке (відбитки пальців залишаються моментально), але в той же час досить міцне. За два тижні на кришці жодної помітної подряпини (хоча зверху вже полежала куртка і кілька мишок, які потрапили до редакції МК на тест).
Перше, що дійсно кидається в очі при погляді на Samsung R70, це відсутність такої звичної для ока деталі, як засувка для кришки. Пятнадцатідюймовий широкоформатний екран притискається до основного корпусу ноутбука за допомогою зусилля в самих шарнірах. Ну що ж, відсутність засувки додає стильності, та й проблем з цією особливістю спочатку не виникає. Щоб спробувати, наскільки надійно кришка притискається до корпусу, я спробував потримати Samsung R70 догори ногами, але це вийшло не з першого разу - виступаючих частин практично немає, так що користувач все одно буде брати ноутбук за корпус і кришку одночасно. Але для порядку повідомлю, що якщо зуміти і схопити ноутбук тільки за корпус, то сантиметра на три кришка все-таки відкривається.
А ось головна незручність відкрилося буквально пару годин тому, коли я спеціально крутив Samsung R70 і так, і сяк. Виявилося, що екран відкривається не на всі 180 градусів, як зазвичай роблять в ноутбуках від 14 дюймів і більше, а трохи менше. Ясно, що це пов'язано з особливостями «притискного механізму» і при звичайній роботі анітрохи не завадить. Але з досвіду використання свого старого ноутбука я знаю, що час від часу необхідність в 180-градусному розгортанні потрібно.
В іншому зовнішність у Samsung R70 цілком звичайна - без надмірностей, але все цілком стильно. Саме за відсутність «дизайнерських надмірностей» я і любив вид свого старенького агрегату, так що з Samsung R70 теж подружився досить швидко. Одне тільки не можу зрозуміти, навіщо кнопки на тачпаде зробили глянсовими. На них, як і на кришці, моментально залишаються неестетичні відбитки пальців, причому на тлі приємного на дотик шорсткого покриття внутрішніх панелей і клавіатури це ще помітніше. Якщо чіплятися, то можна ще відзначити тьмяні і дрібнувата кирилицю на клавіатурі. Якщо освітлення робочого місця не найкраще, то тим, хто не освоїв методу сліпого друку, буде не дуже затишно.
До речі, широкоформатний Samsung R70 привела до того, що по обидва боки від стандартної для ноутбуків клавіатури (на 88 клавіш) залишилося ще досить багато місця. Пам'ятається, MSI використовувала цей простір для того, щоб втиснути в ноутбук повноцінну клавіатуру на 101 клавішу (Правда, при цьому деякі клавіші виявилися незвично вузькими, тому рішення вийшло не ідеальним), але і у R70 відкрилися свої плюси. На ці «поля» дуже зручно лягають кисті рук, тому працювати на колінах набагато зручніше, ніж у випадку з моїм старим агрегатом зі звичайним (3 x 4) форматом при розмірі екрану в 14 дюймів. До того ж, на ліву сторону Samsung R70 виходить «Сопло» загальної системи охолодження , З якої дме досить гарячий потік повітря ( «спасибі» високих частотах дискретної GeForce 8600M GS). Підставляти під нього руку не дуже приємно, тим більше, що це погіршило б відтік повітря. Так, не раджу вам також ставити зліва від Samsung R70 кока-колу або пиво - за півгодини нагріються до несмачного стану. А ось чай і каву ставити дуже навіть рекомендується.
Сам по собі корпус ноутбука вразив своєю міцністю. Трохи прогинається тільки кришка під оптичним приводом Super Multi, але це вже як водиться ... Від цієї недуги позбавлені тільки ноутбуки, на яких встановлені приводи з щілинним завантаженням. У той же час, в такий пристрій не вставиш міні-диск, так що нехай прогинається.
Окремо хочеться відзначити блок світлодіодних індикаторів, виведений на передній скіс корпусу (тобто, статус системи видно і при закритій кришці). Інформативно і, чорт забирай, красиво.
повний фарш
З основною конфігурацією ми вже встигли побіжно ознайомитися. Але для порядку перерахую все, як годиться.
В якості платформи у нас виступає чіпсет Intel 965PM (мобільна версія вкрай вдалого 965-го набору логіки) з південним мостом ICH8M. Частоти, природно, на щабель знижені. FSB працює «за все» на 800 МГц, а пам'ять - на 667 МГц (нагадаю, що настільна версія цього чіпсета підтримує 1 067 і 800 МГц відповідно). Як процесор виступає Core 2 Duo T7100 (1.8 ГГц), вироблений за нормами 65-нм техпроцесу. Ну що ж, 45 нанометрів в настільному сегменті поки представлені тільки однією моделлю, до ноутбуків ще не дісталися. У найпотужнішою з можливих конфігурацій Samsung R70 встановлюється Core 2 Duo T7500 (2.2 ГГц).
Пам'яті стандартно належить ставити всього 1 Гб. Але для надання більшої «ексклюзивності» в наш ноутбук Intel додала ще одну планку. Разом маємо 2 Гб ОЗУ. Якщо ви пам'ятаєте наш порівняльний мегатест з різними обсягами пам'яті під Windows XP і Windows Vista, то повинні знати, що в більшості звичних тестів обсяг пам'яті вище 1 Гб не критичний. Але прогрес не стоїть на місці, і для багатьох нових ігор оптимальним обсягом вже є 2 Гб ОЗУ, не кажучи про такі додатках, як Adobe Photoshop, 3DS MAX і інших. Цілком розумно при покупці ноутбука з двоядерним процесором тут же планувати і апгрейд пам'яті.
Про відеоадаптер вже сказано багато, тому просто уточню, що при чипі G86 частоти GeForce 8600M GS відповідають частотам настільного 8600 GT (540 МГц геометрія, 1200 МГц шейдерний блок, 700 МГц пам'ять). Про продуктивності трохи нижче, а поки відзначу лише наявність трьох режимів роботи (2D, low-power 3D і full 3D), що дозволяють економніше витрачати заряд акумулятора в залежності від ситуації. AMD в серії Radeon HD 3XXX ввела аналогічні режими і для десктопних моделей, так що про переваги такого підходу, хоч і від конкурентів, але чули. Процесор, ясна річ, досить економічний. У режимі максимальної продуктивності Core 2 Duo T7100 харчується напругою 1.175 Вт і з множником 9.0 працює на частоті 1.8 ГГц. Ну, ясно, номінал звичайного 65-нм процесора Intel. А ось при включенні режиму економії у утиліти CPU-Z «їде дах» (Множник показується як 136.0, що, звичайно ж, є повним маренням). Втім, за допомогою шаманських танців вдалося з'ясувати, що насправді множник встановлюється в значення 6.0, а напруга падає до 0.9 В. Власне, чому я так багато уваги приділяю цим деталям? Все просто - мене збентежило обіцяне на сайті Samsung час автономної роботи (до 6.8 годин). Я розумію, що батарея має збільшену ємність (НЕ 4800 міліампер-годин), а енергозберігаючі функції в процесорах Core 2 Duo більш продуктивні, ніж в старенькому Celeron M. Однак ж дискретна відеокарта і більш високі частоти цілком виразно передбачають більш високий витрата «палива» .
В результаті польові випробування показали, що в разі роботи з MS Office при запущеному WinAMP'е і майже мінімальної яскравості екрану Samsung R70 витримує трохи більше п'яти годин в автономному режимі (5:12). Що ж, теоретично (без Winamp'а) можна було б і до заявлених 6.8 годин дотягнути, але я без музики працювати не можу. У режимі повного навантаження Samsung R70 витримує два - два з половиною години (це при грі в вимогливий шутер), хоча треба буде ще спробувати для найбільш повної завантаженості системи пограти в той же шутер через Інтернет за допомогою Wi-Fi.
Вінчестер по специфікації повинен бути встановлений на 120 Гб. Однак тут знову в якості «ексклюзиву» на нашому ноутбуці виявилася модель Fujitsu 160 Гб (5400 об / хв, 8 Мб буфер). В принципі, досить спритний «млинець». Особливо добре він виглядає в контрасті з моїм старим ноутбуком, який комплектувався «гальмом» з частотою обертання 4200 об / хв (по суті, це був головний недолік мого старого ноутбука).
Оптичний привід спільного виробництва Samsung і Toshiba (TSST Corp) нічим особливим не відзначився. Пише нормально, читає - теж. Правда, саме «убитий» DVD читався з працею (старенька Matsushita в цій справі досі залишається неперевершеною), але, слава богу, таки читався. Зате тут підтримується функція LightScribe - нанесення лазерних зображень на зворотний бік дисків. Доведеться шукати відповідні болванки, підписи маркером на колекції аніме вже якось надокучили. Шкода, звичайно, що привід не підтримує Blu-Ray, але це неминуче підняло б ціну ноутбука на пару сотень доларів (про запис я вже просто мовчу). Але, в принципі, поки ціна за один мегабайт простору на диску BD-R перевищує ціну простору на звичайному DVD більш ніж в п'ять разів, переходити на «синій промінь» сенсу не бачу.
Крім перерахованого добра, в надрах Samsung R70 виявилися гігабітний контролер Ethernet від Broadcom, Wi-Fi модуль Intel 802.11abg, модем стандарту V.92 і Bluetooth 2.0 + EDR. Загалом, повний набір всіх комунікаційних засобів.
А ось з портами введення-виведення ситуація вже не настільки однозначна. З одного боку, є новомодний вихід HDMI. Начебто і добре, але враховуючи, що привід в Samsung R70 НЕ Blu-Ray і не HD-DVD, виходить, що HDMI начебто і не потрібен. А ось виходів USB 2.0 тут всього три, причому два з них розташовані впритул один до іншого. Якщо підключати сюди USB-модем для зв'язку G3, другий роз'єм залишиться недоступним. Виходячи з цього, мабуть, буду шукати Bluetooth-миша, щоб USB-роз'ємів вистачало на всі пристрої.
Чи не виявилося на Samsung R70 ні IEEE 1394, ні оптичного виходу звукової карти. Зате Samsung не став ігнорувати невгасиму популярність старого доброго формату PCMCIA і залишив такий слот. Багато інших виробники вже відмовилися від цього формату, але абсолютно даремно - пристроїв під цей роз'єм існує величезна кількість.
Природно, є зовнішній вихід d-Sub, вихід на навушники і вхід для зовнішнього мікрофона. COM і LPT-порти відсутні. Логіка в цьому, звичайно, є. Ноутбуки такої потужності навряд чи будуть активно використовуватися зі старими периферійними пристроями або інженерами, яким потрібен LPT-вихід для використання деяких программаторов. Проте, враховуйте цей момент. ASUS, наприклад, все ще випускає ноутбуки з LPT або COM.
Як бонус Samsung R70 має вбудовану камеру (1.3 мегапікселів) і мікрофон. Камера особливою якістю не блищить (це не macbook), але для відеочатів її цілком вистачає. А ось мікрофон дійсно непоганий. Тільки незрозуміло, навіщо його прибили так близько до клавіатури, та ще із зсувом вліво. Якщо набирати текст, мікрофон 100% буде закритий лівою долонею, та й стукіт натискає клавішу в ньому реєструється дуже добре. Логічніше було б встановити його поряд з камерою, на кришці ноутбука.
Вікно в Корею
Широкоформатний екран з діагоналлю 15.4 дюйма - ось, мабуть, головний об'єкт гордості Samsung R70. І основним «вселяє» фактором виступають не стільки звичні яскравість, контрастність, а також новомодне глянсове покриття (досить приємне, варто визнати, але має і очевидний недолік - відблиски). З кольором тут теж все в порядку, причому кути огляду по вертикалі рівні, однакові для всіх трьох кольорів субпикселей. Це приємно, при роботі з Photoshop робочої областю буде весь екран, а не тільки його центральна частина. На недорогих ноутбуках (до 800 доларів), які бували у нас в редакції, зазвичай при розташуванні екрана на відстані до півметра від очей верхня частина екрану все одно затемнювалася. З Samsung R70 такого не відбувається.
Втім, як уже Було сказано, особлива прінадність екранах Samsung R70 Полягає не в усьому віщепереліченому, а в пріголомшлівою роздільної здатності. Уявіть только, на 15.4 дюймах діагоналі вмістілася матриця з дозволила в 1680 × 1050 крапок! Звичайно, для кого-то такий Дозвіл буде Занадто дрібнім, не у всех зір Ідеальне. Але побічним ефектом від такого базового дозволу стало те, що звичні (і прямо скажемо, потворні) артефакти при інтерполяції нестандартних дозволів на рідкокристалічних панелях в Samsung R70 практично непомітні. Зерно настільки дрібне, що навіть здатність 1440 × 800, не сильно відрізняється від «рідного», на перший погляд, виглядає цілком природно.
З огляду на те, що GeForce 8600M GS все-таки не настільки потужна відеокарта, як хотілося б, таке вміння екрану приймати будь-який дозвіл тільки радує. Наприклад, уже згаданий Unreal Tournament 3 в дозволі 1024 × 768 при середніх налаштуваннях видає цілком іграбельних 20-30 fps. Ну і, само собою, на такому екрані дивитися кіно - одне задоволення.
З недоліків можу відзначити хіба що занадто агресивну підсвічування екрану. Вона більш-менш рівномірна, але все-таки її артефакти дуже помітні.
Працюючий дисплей: краса!
А ось підсвічування засмутила, особливо нижній край
38 папуг
Перш ніж говорити про продуктивність Samsung R70, потрібно пару слів сказати про комплект програм, що поставляються з цим ноутбуком. На багато я не розраховував, але виявилося, що даремно. Базовий набір софта від Samsung виявився дійсно корисним і зручним. Плеєр для DVD, утиліти для завантаження оновлень і бекапа особливо описувати немає сенсу, функціональність у них приблизно така ж, що і у інших аналогічних продуктів.
Однак радує той факт, що весь цей інструментарій (попрошу зауважити, досить потужний інструментарій) покупець Samsung R70 отримує даром. Якщо ж скласти вартість окремих програм, потрібних для заміни всього цього добра, вийде 100-150 доларів, не менше. Я розумію, що бирочку «гордий користувач нелегального софта» в нашій країні можна ліпити на 90% комп'ютерів, однак пора б вже і честь знати. Для тих, хто підтримує вільне ПЗ, є Linux і софт під нього. А якщо вже ми використовуємо Windows і пропрієтарні програми, то пора б уже звикати до того, що за роботу їх творцям треба платити.
Втім, це вже тема для окремої розмови. А поки продовжимо про софт від Samsung.
Особливо мені сподобався менеджер мережевих підключень для бездротового зв'язку. У Києві, де навіть в «Пузатої хати» тепер є безкоштовний Wi-Fi, сучасний власник ноутбука може серфить в Інтернеті протягом дня з декількох точок. Це не рахуючи тих, у кого Wi-Fi точки доступу стоять ще на роботі і вдома. Налаштовувати підключення кожного разу - надто утомливо. Ось для цього Samsung і пропонує свій менеджер. Створюється профіль з потрібними настройками, і в потрібний момент ви просто вибираєте мережу зі створеного раніше списку. Зручне.
Те ж саме можна сказати про невелику утилітки для роботи з камерою. З її допомогою можна просто вивести зображення на екран, записати відео, зняти окремий кадр. Не густо, але цілком достатньо. Наприклад, записки на холодильнику тепер можуть відправлятися на заслужений відпочинок, оскільки все необхідне простіше сказати в камеру і залишити ноут відкритим на видному місці. Той, кому адресовано повідомлення, що не буде змушений півгодини розбирати ваші каракулі. Втім, тим, у кого погана дикція, від записок все-таки краще не відмовлятися.
Ну, і останнім пунктом (по черговості, але не за важливістю) у нас йде утиліта настройки рівня продуктивності системи. Ось тут після всього пишноти, описаного вище, у Samsung вийшов явний прокол. Позицій всього три, для кожної з них налаштовується тільки рівень яскравості екрану і час відключення (екрану, вінчестерів, самого ноутбука) при просте. Швидкого перемикання режимів немає, доводиться кожен раз лізти мишкою до трею і робити по два кліка ... Звичайно, в порівнянні з ASUS'овской утиліткою Power4Gear, для управління якої на корпусі є навіть ціла окрема кнопка, Samsung виглядає блідо. Одне лише тішить, що у платформи Intel Centrino Duo дуже хороша здатність до саморегуляції, тому в рамках одного з трьох заданих режимів ноутбук, вже повірте, заощадить всю енергію, яку тільки зможе. Просто звик я якось все «руками» контролювати. Ну да ладно.
Загалом, особливої пристрасті до тестування різними пакетами не було, проте хотілося подивитися на різницю в продуктивності при різних режимах роботи. Тобто, при роботі від батарей. Для мене це принципово, як мінімум, в світлі того, що частенько доводиться кататися в поїздах. Дивитися телевізор не хочеться, вже краще зі своїх запасів що-небудь подужати. У той же час, коли доводиться приглушати підсвічування екрану до мінімуму, задоволення від перегляду фільму ніякого не виходить. Не кажучи вже про те, щоб спробувати попрацювати (природно, з текстом).
Втім, економний режим мене цілком влаштував. DVD-відео програвалося відмінно, без гальм. Та й було б з чого. Про офісні пакети та іншу мелочевку, яка зазвичай запускається в такому режимі, мова навіть не йде. Ясно, що потужності навіть при мінімальному енергоспоживанні вистачає з головою, ну, а грати тут і не передбачається. Все-таки ніхто й не обіцяв, що ноутбук протягне 6 годин під екстремальним навантаженням.
Так що основний упор робився на порівняння режимів середньої і високої продуктивності.
Першим у нас йшов тест на простий програм е SuperPi, що обчислює число «Пі» із заданою точністю (до 2-мільйонного пасажира знака). У режимі максимальної продуктивності результат сос
Хто-хто в теремочке живе?
Хто-хто в теремочке живе?
Власне, чому я так багато уваги приділяю цим деталям?